Образ Михайла з повісті "Земля", Кобилянської твориться за допомогою портретних деталей ("Михайло був молодець! І не саме великий, а плечистий і сильний. А з лиця, мов у дівчини, лише що над устами засіявся вус.. Дівчата в селі знали: був сором’язливий та замкнений… Був сильний, як ведмідь. Але серце було в нього м’яке, як тісто!"), характеристик розповідача, який відзначає його врівноваженість, чемність, покірливість батькам, наділяє юнака життєрадісним світосприйманням і працелюбністю: "Молодий хлопець опирався всьому завзяттю. Сміючись виходив із дому і сміючись вертався назад. Мов олень, перескакував весною глибокі шанці в полях, яким гнала розбурхана вода, а восени, як птах з висоти, розрізняв і в най густішій мряці всі предмети на простих просторах".
Порівняння підкреслюють волелюбну і шляхетну душу героя, який, як і його батько, утверджує себе в праці. Він любить орати і засівати поля: "Я се так люблю робити, і хто зна, коли знов за плугом ступатиму", – говорить він Івоніці перед армією. Михайло за типом темпераменту людина, якій властиві неквапливість, урівноваженість, пунктуальність, внутрішній спокій, наполегливість у роботі.
Поетичність натури Михайла характеризує виразна деталь: син просить батька принести в казарму сопілку. Перебування на воєнній службі були жахливим випробуванням для юнака, який, на відміну від батька, не відзначався героїчним стоїцизмом. Проте військова муштра загартувала його характер парубка і розкрила кругозір: Михайло стає рішучим, розважливим, мріє про щастя з Анною у спільній праці.
Між землею і Михайлом існує органічна єдність, він відчуває внутрішню гармонію з нею, любить плекати поле. У парубка робота вчасно й до ладу зроблена, всюди в господарстві порядок. Він романтичний і піднесений, емоційно сприймає довкілля. У ставленні Михайла до землі немає сліпого поклоніння її владі. Відсутні у нього дрібновласницькі інстинкти нагромадження задля нагромадження багатства, адже, на відміну від батька, не планував розширювати господарство. Любов до землі не затьмарила його палкого кохання до Анни – бідної наймички, хоча він розумів, що його вибір не сприймуть батьки.