Найголовнішою ідеєю казки "Дорога, що нікуди не вела", Джанні Родарі - це виховання наполегливісті у досягненні мети. Будь-яку дорогу, подужає той, хто йде. Якщо людина сповнена бажання і прагнення, то що б йому не говорили, він досягне кращої мети і буде винагороджений. А якщо по-споживацьки до всього ставитися, то не досягнеш нічого.

Головний герої казки Мартіно, це якась людина, який виділяється з сірої маси. Коли все впевнено, зовсім не задумавшись штовхають одну й ту ж саму ким то висунуту теорію про дорогу, мовляв вона нікуди не веде, Мартіно, підходить до цього питання подумавши та намагається з'ясувати куди ж все таки вона веде, ця загадкова дорога. І коли нарешті настає час, він вирушає в дорогу. Але ж і правильно, адже ми коли готуємося до якої-небудь події або справі теж спершу все обдумуємо, чекаємо відповідного часу для того що б почати, нічого не буває з бухти барахти.

Отже, по дорозі Мартіно, як і будь-який інший чоловік втомлюється, і ось-ось уже готовий повернути назад, як і в нашому житті, іноді наступають такі моменти, коли тобі здається що ти зламався, хочеться все кинути. Але по дорозі наш герой зустрічає собаку, і ця собака допомагає йому не опускати руки, ця зустріч дає йому зрозуміти, що він вже близький до мети. І з нами теж так відбувається, в складних ситуаціях завжди знайдеться хтось близький а може знайомий, або навіть незнайомець, який допоможе не здатися, допоможе рухатися вперед!

І нарешті Мартіно досягає мети, дорога яка нікуди не веде приводить його в прекрасний палац, де його зустрічає люб'язна синьйора, і за його власну думку, за те що не повірив іншим, не піддався слабкості, нагороджує його.

І у нас так само, за виконану працю, ти обов' язково отримаєш винагороду.Не дарма кажуть: "Зробив діло - гуляй сміло!"