Характерною особливістю прози М. Вінграновського є те, що письменник не подає портретних описів героїв. Про їх характер читач дізнається завдяки діям, мові, поведінці. Наприклад характеристика Василя Чепіжного "Сіроманець", М. Вінграновський:

неохайний, недбалий: усе робить сяк-так;
жорстокий: б’є коня прикладом, прив’язує вовка за шию до драбини;
боягузливий: підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, «загарбався головою в сніг», «вкляк», «задкував лісом»;
злопам’ятний: неодноразово згадує про козу, яку з’їв Сіроманець;
глузливий: глузує з собак, коли ті зачули Сіроманця, як його впіймали, з дружини, коли вона годує собаку;
лютий: люто рушає на вовка, влаштовує погоню на нього;
безжалісний: до коня, вовка, собак;
запобігливий, послужливий: «слухаю», «єсть»;
користолюбний: думає про те, як продасть цуценят;
брехливий: говорить про те, що вовк з’їв вівцю, толочить посіви;
схильний до крадіжок: «Аби я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцю і про Василя Чепіжного, як він ночами краде у полі солому»;
любить випити: «правда, я зранку добряче випив»;
грубий: на що вказує його мова.

Відтак можна зробити висновок про те, що з образом Чепіжного пов’язане щось недобре, холодне, неприємне. Перед читачем постає груба, користолюбна, жорстока людина.