У творі розповідається про єдиного сина половецького хана. Батько дуже любив його, але сталося так, що він ще малим хлопчиком попав у полон. Бранця привезли до Києва. Та князю припав він до душі, тому йому непогано жилося.

Характеристика, образ сина хана "Євшан-зілля", М. Вороний:

«і жилось тому хлоп’яті і безпечно, і вигідно» - сину хана непогано жилося.

«Рідний степ він забувати, Край чужий, чужі звичаї Як за рідні уважати.» - позбавлений волі та рідного дому, він не знав пісень свого краю, забув мамині колискові.

«Але спів цей ніжний, любий, Ані перший, сильний, дужий, Не вразив юнацьке серце, Він сидить німий, байдужий» - хлопець був неуважним до пісень рідного краю, німим та байдужим до ніжних колискових, які йому співала рідна мати, не слухав переконань гудця, був впертим. Замість спогадів про дім – пустота залягла в його серці.

«воля, воленька кохана! Рідні шатра, рідні люди...» - прагненням сина до свободи.

«краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій…в славі й шані пробувати!» - юнак замість звичного та спокійного буття вибирає шлях до рідного дому, повний небезпек та невідомості.

Поема та образ сина хана вчить не забувати свій рідний край, пробуджує патріотичну свідомість

3 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 3.00 (2 Votes)