Мені дуже подобається читати казки. Найбільше мене дивує те, як майстерно наш народ зміг поєднати в казках повчальність з цікавим захоплюючим сюжетом.

Казка "Про правду і кривду" з усіх мною прочитаних народних казок сподобалася мені найбільше. У казці розповідається, як дядько і його племінник вирішили визначити, як краще жити - правдою чи кривдою. Запитавши трьох подорожніх, вони тільки й почули, що правди вже ніде немає і краще жити кривдою, Але істинний племінник не зрікся своєї віри в добро, Підслухавши розмову чортів, він дізнався, як допомогти людям загатити греблю, як повернути воду всьому місту, яке гинуло без питної води, і як врятувати від хвороби царську дочку. Зрештою, юнак став королем цілого царства, а його дядько не тільки залишився простим купцем, але і не позбувся своєї нечесної удачі і заздрості, які постійно мучили його, - за це він поплатився своїм життям.

Казка «Про правду і кривду" не втратила свого значення і зараз багато хто вважає, що правди не залишилося, а несправедливість і нечесність - єдиний спосіб заробити, домогтися чогось у суспільстві. Ця казка є дуже повчальною, вона вчить нас тому, що з будь-якого становища є вихід, що зло завжди буде покаране, а добро нагороджено. Але добрі справи треба робити не заради нагороди, а від чистого серця, тільки тоді ти зможеш вважати себе добрим і чесною людиною, таким тебе вважатимуть і оточуючі.

У казці «Про правду і кривду» є і образи чортів, є і королі, принцеси, царства. Це образи або фантастичні, або такі, що були колись в далекому минулому. Тому відійшли в далечінь століть королі і принцеси, але життєві правила, висловлені в казці, залишилися з нами. Життя «по правді» - єдиний спосіб досягти чогось, зберігши чисту совість, спокій на серці і привітне шанобливе ставлення оточуючих. Якщо кожен з нас візьме собі за життєве гасло прості правила, виражені в народних казках, жити на землі стане краще всім, Тому давайте життєвої мудрості з казок нашого народу!