Українські народні звичаї та обряди у повісті "Кайдашева сім’я", Нечуй-Левицький:

- Коли йдеш по селу і бачиш, що в дворі або на городі працюють люди, потрібно привітатись і побажати: «День добрий! Боже поможи!»

- Якщо хлопець пішов гуляти у друге село, то повинен поставити могорич для всіх хлопців того села.

- Українські жінки прокидались до третіх півнів.

- Зайшовши в хату, гість повинен сісти – це означає, що він поважає хазяїв.

- Хто піде в Єрусалим або щороку в Києві у Лаврі їстиме паску, або вмре на самий Великдень, той спасеться, того душу янголи понесуть просто до Бога.

- Завжди перед храмом жінки мажуть хати.

-     За дівчиною дають придане. Дівчина переїжджає жити в хату нареченого.

-     Виходячи заміж, дівчина повинна вміти все робити по хаті (запалити в печі, спекти хліб, зварити борщ, прясти, шити).

-    Після того, як дівчина вийшла заміж, що б не було, а вона повинна залишатись з чоловіком:«Зав’язала голівоньку, не розв’яжеш довіку»

-    Весілля гуляють чотири дні.

-    На тому місці, де будуватиметься хата, засівають пшеницю. Якщо пшениця зійшла, то можна починати будувати хату. Побудовану хату освячує піп.

-    Хто поститься дванадцять п’ятниць, не вмре наглою смертю та не потоне в воді.

-    Перед весіллям засилали старостів, які замінювали хліб.

-    За старим звичаєм все батьківське добро припадало меншому синові..

-    Вранці та перед сном молилися Богу.

-    Їсти вся сім’я сідала разом.

-    Перед церквою і в церкві чоловіки знімали шапки.

-    Заходячи в хату до неодруженої дівчини, обов’язково потрібно було сідати, щоб старости сідали(щоб дівчину сватали).

-     Селяни поважали неділю і свята, не робили ніякої роботи, крім того, що возили снопи.

-    Після народження дитину обов’язково треба було похрестити.