Образ або характеристика Бертольдо: в образі графа Українка показала ті ворожі народові сили, проти яких борються трудящі.

Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. Практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. Поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом привернути до нього горде й неприступне серце панни Ізидори.

Бертольдо вирушає воювати чужі міста. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку. Щасливий і сп'янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. Та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про недбалого вояка. І знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. Перемогла не Бертольдова хоробрість, а поетове слово.

Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину.

Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги:

Бачте,— крикнув,— що за птиця! Чи не встав би ти, небоже?

Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!».

Переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», Бертольдо наказує:

Гей, ловіть співців, в'яжіте! У тюрму його, в кайдани!

Непокірному поетові Бертольдо загрожує:

...в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине!

Поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства.

Я його талан співацький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю.

Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.