«Людей, подібних до мешканців Країни Чудес, можна зустріти у будь-який час. Абсурд – зовсім не рідкісне явище в нашому житті» – писав Рей Бредбері. Та й ми самі, на жаль, майже не відрізняємося від мешканців Країни Чудес. Ми часто такі роздратовані і нестримані, як Миша, здійснюємо вчинки, про які потім жалкуємо. Ми кудись постійно біжимо, когось боїмося, як Білий Кролик. Принижуємося, коли дуже хочемо чогось досягти. Відносимося зверхньо до тих, хто слабший за нас.

Є люди, які завжди наполягають на своєму, вони постійно керують, їх всі повинні слухатися. Погодьтесь, вони дуже схожі на злу і жорстоку Герцогиню, від якої втекло навіть власне дитинча, перетворившись на порося.

Важко не погодитись зі словами Рея Бредбері: «Країна Чудес — це те, що ми є..» тому, що Країна Чудес — це наш реальний світ. Тобто Л. Керролл в своїй казці зобразив людське життя, реальний світ, сповнений абсурду.

За казковим королівством, зображеним Л. Керролом, видніється Англія з її законам, судом, королівською владою.