Аналіз вірша "Гімн" або "Вічний революцьонер", І. Франко:
Жанр: політична лірика.
Тема: І. Франко створює образ вічного революціонера як втілення могутності, незламності народу в його боротьбі за світле майбутнє. Цей образ сприймається як безсмертний дух народу.
Революційним духом проймались широкі верстви суспільства. Голос вічного революціонера чути скрізь.
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
Його незбориму силу не спроможні знищити. Поет послідовно проводить думку, що саме "наука, думка, воля" здатні повести суспільство до нового життя.
Вічний революцьонер —
Дух, наука, думка, воля
Не уступить пітьмі поля...
У кінці твору за допомогою алегорії ("розвалилась зла руїна") звучить непохитна віра в прихід нового, справедливого майбутнього.
Щезнуть сльози, сум, нещастя,
Сила родиться й завзяття.
Віршовий розмір: вірш написано чотиристопним хореєм.
Художні засоби: метафори: «розвалилась зла руїна», «розвидняющийся день», «по місцях недолі й сліз», «голос духа чути скрізь», порівняння: «і де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день», антитези: «не ридать, а здобувать», анафори: «міліони зве з собою, міліони радо йдуть»; повтор-заперечення: «ні тюремні царські мури», «ні гармати лаштовані».