Аналіз вірша Ти знаєш що ти – людина Василь Симоненко:
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.

Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.

Основна думка: Людина – велике творіння на землі; вмій з гордістю носити це ім’я; кожна людина неповторна.

Рід літератури: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Композиція: Поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід. Вірш складається з чотирьох  строф, кожна з яких містить по п’ять рядків.

Художні особливості поезії «Ти знаєш, що ти − людина…»
Повтори: Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні.
Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!»
Епітети: «… люди - Добрі, ласкаві й злі»; «усмішка, мука єдина».

Таке, на перший погляд, звичне питання – «Ти знаєш, що ти – людина?» – має глибокий філософський підтекст. Ти знаєш, що ти – людина? Отже, ти повинен знати, що ти – не бездушний гвинтик. Що ти повинен мати право на свободу, на визначення своєї людської гідності, на можливість жити так, як ти хочеш, і, нарешті, право на щастя.

Ти – цілий світ. Людина замислюється – а чи так я живу? Чи гідний я високого імені людини? Що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять?

А сьогодні все – озера, гаї, степи – для тебе. Отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів.

Ось на такі роздуми наводить вірш, у якому на перший погляд нічого складного... І саме його простота й доступність і зумовлюють силу ідейно-художнього впливу твору на читача, змушують його переглянути своє ставлення до життя, до свого місця в ньому.