Аналіз оповідання "Лобо — володар Курумпо", Ернест Сетон-Томпсон:

Тема: розповідається про величезного вовка надзвичайної сили і розуму.

Ідея: возвеличується мужність, мудрість та вірність дикої тварини.

Жанр: оповідання.

Проблема та основна думка твіру: Лобо – не лише розумний і спритний, автор наділяє його такими рисами, які зазвичай притаманні людині. Вовк виражає свою симпатію до Бланки і демонструє вірність люблячого серця, так сумує за нею, що його виття зачіпає навіть суворих ковбоїв, які звикли до всього: "Бідний старий герой!". Коли автор описує поведінку Лобо, то звертає увагу на самотність вовка і беззахисність його перед людиною, але водночас показує його мужність, безстрашність, гордість, силу. Цей авторський погляд ненав’язливо передається читачеві, симпатія до Лобо росте.

Анкета головного героя Лобо:
Ім’я – Лобо;
Вік – "Старый Лобо был гигантским вожаком… ";
Місце проживання – "Куррумпо, в живописном ущелье среди скал";
Друзі – Бланка, зграя;
Вороги – місцеві жителі, мисливці;
Фізичний стан – сильний, здоровий, витривалий;
Моральні якості – мудрий, вірний, мужній тощо.
Риси характеру: гідність, вірність, прагнення до волі.

Інформаційне гроно героя Лобо: Гігантський вовк; Старий; Живе на волі; Вожак зграї; Наганяє страх на людей, які називають його; Вправний; Вірний, мудрий, мужній, гідний; Автор жаліє свого героя.

Чому вчить твір "Лобо": що вовк, як і будь-який інший представник дикої природи, полює, щоб вижити і продовжити свій рід, що людина часто без особливих потреб підіймає руку на тварин, вважаючи себе царем природи, що у "братів наших менших" людині є чому повчитись.

Сенкан героя Лобо:
Лобо
Спритний, надійний
Живе, воює, дивує
Має вірне і любляче серце
Справжній ватаг

3.8 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 3.80 (10 Votes)