Біографія Богдан Сильвестрович Лепкий (1872-1941)
Письменник, літературознавець, видавець, людина універсальних знань і широкого кругозору. У 20-30-х роках ХХ століття досить популярний на західноукраїнських землях. У радянські часи його творчість замовчувалася.
Народився на хуторі Кривенькім(нині Гусятинський район на Тернопільщині) в родині сільського священника, якому сан духовної особи не завадив бути ще й літературом: він писав вірші, оповідання, друкуючи їх під псевдонімом Марко Мурава.
Малий Богдан, зростаючи в культурній інтелігентній родині, замолоду пройнявся любов'ю до селянського оточення, убірав у свою чуйну душу народні звичаї, обряди, болі й радощі простого люду.
Закінчив Бережанську гімназію, вчився в академії мистецтв у Віденському та Львівському університетах. Спочатку вчителював у Бережанській гамназії, а пізніше викладав у Краківському університеті українську літературу. Праця в гімназій і університеті давала йому змогу утримувати родину, залишаюи небагато вільного часу на літературну творчість.
Близько зыйшовся з І.Франком, О.Маковеєвим, М.Вороним, які підтримали його перші збірки оповідань. Викладаючи в Ягеллонському університеті(м.Краків), поринув у вир тодішнього мистецького життя, став членом гуртку західноукраїнських літераторів «Молода муза». ЙОго нові книжки перекладалися чеською, польською, німецькою та іншими мовами. Під час першої світової війни співпрацював із СВУ(Союз визволення України), допомагати Українським січовим стрільцям: уклав збірники «Ще не вмерла Україна», «Червона калина». Він – автор відомої пісні «Чуєш, брате мій»(«Журавлі»), музику до якої написав його брат Левко Лепкий. У 20-ті роки повернувся до Кракова, до 1939р. Професор Ягеллонського університету.
Залишив досить велику різножанрову творчу спадщину, особливе місце в якій посідає проза(оповідання, новелли, історичні повісті «Вадим», «Крутіж», «Сотниківна», «Орли», трилогія «Мазепа», мемуари «Бережани»). Як видавець та літературознавець, він багато зробив для популяризації української літератури і Польщі та Німечинні. Переклав і зарубіжну класику українською(твори Гейне, Лермонтова, Короленка. Він публікував десятки поетичних і прозових збірок своїх творів, науково-критичних праць (статті, дослідження, монографії), підготував до друку, спорядив своїми статтями багатотомні видання Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Олекси Стороженка, Леоніда Глібова та інших письменників. Б.Лепкий упорядкував кілька поетичних антологій (дотомна збірка творів українських поетів «Струни»), співаників, читанок, переклав польською мовою «Слово о полку Ігоревім», багато творів Т.Шевченка, В.Стефаника, М.Коцюбинського. Був одним із найактивніших діячів на ниві української літератури загалом, його творчу працю високо цінували І.Франко, В.Стефаник, М.Коцюбинський та інші письменники.
Помер у Кракові, де й похований. Творчість Б.Лепкого поступово повертається в Україну, починаючи з 90-х років.