Образ Рахіри з повісті "Земля", Кобилянської змальовується непривабливими барвами. Це дівчина-лиходійка, яка сіє зло у душі Сави, намовляє його на переступ. Постає демонічна натура, яка від батька успадкувала злодійкувату вдачу, росла лінивою, лицемірною, злою; вона ходила цілими днями по селу, аби що-небудь поцупити.

Портретні деталі увиразнюють її характер, підкреслюють грубість натури: "круглі чорні жадібні очі", білі зуби і червоні випнуті губи. У певні хвилини її очі світять "злобним блиском"; темне начало переважає у її характері, зумовлює логіку її вчинків. Парубки її обминали, тому Рахіра засиділась у дівках і врешті зосередила свій погляд на молодому Саві, підкоривши собі його душу і волю "на злість" рідній тітці Марії.

Власницький інтерес наштовхнув Рахіру вибудувати далекосяжний план: вона прагне заволодіти землею Федурчуків будь-якою ціною, мріючи стати господинею, утвердити свій соціальний статус. З цією метою вона намовила Саву на вбивство Михайла, що, на її думку, відкриє їй шлях для заможного життя.