Образ Анни з повісті "Земля", Кобилянської, стоверний як жінки-страдниці, яка у своєму житті перенесла неймовірні випробування і муки, а саме: наймитування з дитинства і зневагу, смерть коханого і смерть своїх дітей.

Її образ змальовується поетичними фарбами. Автор художньо майстерно змальовує її портрет, підкреслюючи привабливі риси дівчини: "Середнього зросту, з темним, як шовк, волоссям… на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночості". Для відтворення напруженості у розгортанні драматизму долі Анни використано символіку: як тільки-но закохані Михайло й Анна почали танцювати, на скрипці обірвалася струна – "розлучилися дві руки".

Автор акцентує на працелюбності наймички, наділеної добрим серцем, чуйністю. Хоч Анна і зневірилась у добродіяльну силу землі, але тяжко працює заради того, щоб син мав освіту, залишив землю і вибудував щасливішу долю.