Максим Яценко, рідний дядько Петруся Попельського відіграв важливу роль у формуванні особистості головного героя повісті.
Портрет Максима Яценка:

(...в коротко остриженных волосах дяди Максима уже пробивалась серебристая проседь. Плечи от постоянного упора костылей поднялись, туловище приняло квадратную форму.... угрюмо сдвинутые брови, стук костылей и клубы табачного дыма, которыми он постоянно окружал себя, не выпуская изо рта трубки, — все это пугало посторонних...в большой квадратной голове, покрытой щетиной густых волос....).

Щоб глибше зрозуміти образ дядька Максима, можна відповісти на кілька запитань пов'язаних з його особистістю:
Яким пам’ятали дядька Максима на відомому київському ярмарку «Контрактах» ?
( Скандалістом, забіякою, матері боялися за своїх синів, товаришів Максима.)
Як ставився Максим Яценко до шляхтичів, до простих людей ?
( Зі шляхтичами був зверхнім, не любив вести з ними люб’язні розмови;
Простим людям вибачав навіть грубощі, ставився до них прихильно.)
Чому Максим поїхав в Італію?
(Приєднався до Гарібальді.)
Чому на слайді ми бачимо його з милицею і палицею ?
(Був важко поранений у бою з австрійцями. У госпіталі йому відтяли праву  ногу, ліва рука була сильно пошкоджена)
Як проводить свій вільний час Максим Яценко у маєтку сестри після повернення з Італії ?
(Багато читає, пише статті, не відвідує світське товариство)
У чому Максим Яценко вбачає сенс життя ?
(Життя – це боротьба)

З допомогою дядька Максима, головний герой ввійшов у реальне життя. Він пройшов тими шляхами, якими йде його народ, і разом із народом відкривав для себе не тільки великі страждання, а й мудрість і красу людських взаємин. Це допомогло йому по-іншому подивитися на себе й на свою сліпоту.