На протязі всього твору автор змушує співпереживати героям, їхній нелегкій долі, їхньому непереможному бажанню отримати волю, почуватися людьми,  а не худобою панською.

Неспроста автор порівнює Соломію з голодною вовчицею, а Остап порівнює себе і Соломію з щенятами, вони тікають від переслідувань з почуттям звірини. Не один раз введений образ голодного вовка.

Мужніє у вогні випробувань  Соломія (ніжне кохання і товариська виручка, жіночість і мужність органічно поєднуються в характері Соломії).

Багато життєвих перепетій випало на долю Остапа, і він пройшов крізь всі випробування, мужніючи в боротьбі за життя, свободу, право кохати.

Остап і Соломія, готові дорогою ціною, навіть своїм життям заплатити за волю, вони сталі живим втіленням волелюбного характеру українського народу, його мужності і віри в світле майбутнє.