Твір написано 1907 року в часи реакції, коли в середовищі інтелігенції особливо посилилися розклад та занепадництво і з'явилося чимало буржуазно-дворянських письменників-декадентів, які закликали розробляти вічні теми, прикриваючись антинародними гаслами – мистецтво для мистецтва, краса заради краси.

Проповідь так званого чистого мистецтва була нічим іншим, як засобом замаскованої боротьби проти визвольного руху трудящих.
„Intermezzo” – пристрасна й гостра відповідь тим, хто прагнув звести літературу до ролі панської забавки, позбавити її великої суспільно-виховної сили. Заголовок новели походить від назви невеликого музичного твору довільної будови, що виконується оркестром між окремими частинами опери.
Коцюбинський переосмислив цей термін і вклав у нього інший зміст. „Інтермеццо” у Коцюбинського – це перерва, перепочинок, це час, коли герой набирається сил для нової праці й боротьби.