Сердитий:
Цар Плаксій велів сердито:
«Хай із нами день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти,
У моєму царстві – Ні!
Хто всміхнеться – в часі тім
Я того негайно з’їм!

Жорстокий:
Цар любив, як плачуть діти,
Бо любив їх сльози пити.

Некрасивий:
Голова його мов бочка,
Очі – ніби кавуни.

Хвалько:
«Ми тепер встановим скрізь
Віковічне царство сліз!»
Так розхвастався Плаксій –
Цар країни Сльозолий.

Злий:
Розізливсь тоді Плаксій –
Цар країни Сльозолий.

 Красивий:
І була накидка страх
В Лоскотона на плечах.
Лоскотливі мав він вуса
І м’якенькі, наче пух.
І м’яке волосся русе
Розсипалося до вух.

Щирий:
Мав він вдачу теплу й щиру.
Ще й лукавинку в очах.

Веселий:
Він як прийде, залоскоче,
То сміється хто й не хоче.
Тільки де він появлявся,
Зразу плач там припинявся
І приходив до усіх
Голосний та щирий сміх.

Добрий:
Добрий дядько Лоскотон.