Чому усі в оповіданні "Дивак" називають маленького Олеся диваком? Невже якщо він підпер у лісі вмираючу сосну, просить діда не перевантажувати коня, залишив шишку для дятла, плаче, бо щука з'їла пліточку, намагається врятувати пліточку, обороняє коня, йде узимку до школи бором - це дивацтво?

Не зрозумів Олесиних слів гурт дітей на льоду, бо любив бешкетувати. Не збагнула творчого натхнення учня стара учителька Матильда Петрівна, бо вчила за програмою, яка не передбачала індивідуальності. Дядьки на вигоні називають Олеся дивакуватим, бо вже пристосувались до нелегкого життя, несправедливості та неправди. Рідні люблять хлопця, але і дід не розуміє внука. Прокіп ображає тварин, не гребує взяти чуже, його настанови вчать пристосовуватися до життя. Але Олесь не хоче жити так, він хоче бути людиноюі, поважати всьо живое, закликає всіх жити в мирі та злагоді.

Залишатися людиною завжди — у малому й великому — нелегко. Навіть дорослі час від часу не справляються із цим завданням, можуть схибити: жорстоко поставитися до тварини, не зрозуміти власної дитини, виявляють агресію, зло. Автор оповідання "Дивак" Григір Тютюнник зробив усе, щоб читачі повірили маленькому хлопчикові і не вважали його диваком.