Вона була "співачкою досвітніх огнів", але струни поетичної ліри Лесі Українки не раз озивалися і ніжними, сокровенними тонами. Лірика її різнобарвна, як кольори веселки. Кількість читачів, яким до серця її вірші, чимала, адже кожен знаходить у її поезії щось близьке для себе.
Леся Українка росла дуже швидко. Якщо с початку "вона любувалася природою, витала в сфері якихсь абстрактних людських відносин і абстрактного патріотизму, потім вона почне пильніше придивлятися дійсному життю і тим реальним відносинам людської суспільності, на яких виростає і щоденне горе, і великі ідеальні змагання до свободи і рівності".
Наскільки Леся Українка палко любила свій народ, свій рідний край, наскільки уже в юності задумувалась над шляхами його історії, намагаючись взаємозв’язати минуле, сучасне, майбутнє, визначити місце людини у вирі переплетінь народних доль на історичних шляхах, свідчить одна з найсуб’єктивніших поезій збірка "НА КРИЛАХ ПІСЕНЬ". Написана 2 травня 1890 року, час надзвичайного загострення її хвороби, збірка звучить як гімн боротьбі за життя, за світло, за добро, вражає викінченістю, стрункістю форми, конкретністю думки, висловленої точно й афористично. Скільки щирості, життєвого вогню, любові до життя містить кожне слово!
Лірична героїня Лесі Українки — самотня, трагічна, вольова, незламна. Вона протистоїть імперії, але ця непересічна особистість, яка веде відчайдушну внутрішню боротьбу зі своєю недугою і зовнішню — із самодержавством своїм словом,— незламний борець.