Поезія "Contra spem spero", назва якої в перекладі з латині означає "без надії сподіваюсь", написана 19-річною Лесею Україн­кою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важ­кою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не підда­лася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним "осіннім хмарам" вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям.

Провідна думка поезії: Вболівання за долю рідного народу, місце особистості в суспільному житті, заперечення пасивного співчуття стражданням народу.

Рядки вірша найбільш емоційни: Гетьте, думи, ви, хмари осінні! І То ж тепера весна золота! / Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа? /.../ Так! я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Буду жити! Геть думи сумні!

Контраст у поезії: "...я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись"; "несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать"; "Буду сіять квітки на морозі..."

Романтичні образи: Лірична героїня — самотня, трагічна, вольова, незламна. Вона протистоїть імперії, але ця непересічна особистість, яка веде відчайдушну внутрішню боротьбу зі своєю недугою і зовнішню — із само­державством своїм словом,— незламний борець.

Символічність твору. Символічними є образи, поєд­нані у пари за принципом контрасту: осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. У поезії імперію, яка запроваджувала політику утисків, забо­рон і рабської покори, символічно названо «довгою темною нічкою невидною». На «вбогім сумнім перелозі» «барвисті квітки» символізують волелюбні визвольні ідеї. Символічним образам, які уособлюють самодержавство («льодова кора», «крута, крем’яна гора», «темна ніч», протиставлені ті, що символізують визволення («барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна» (прийом контрасту).

Характеристика ліричної героїні вірша. Сильна, не­зламна, вольова особистість, яка сповнена мрій і сподівань на краще, готова битися до перемоги.

Афоризми. Як афо­ризми звучать усі протиставлення: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!»

Художні засоби: Епітети: «хмари осінні», «весна золота». Вони підкреслю­ють оптимізм героїні. Анафора «Буду сіять» надає героїні відчуття впевненості у своїх діях. Градація — наростання настрою непохитності прийнятого рішення: «хочу крізь сльози сміятись», «Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать», «Буду пісню веселу співать», «я буду крізь сльози сміятись», «Буду жити! Геть думи сумні!»)

Алюзію в поезії. «Я на гору круту крем’яную / Буду

камінь важкий підіймать» — ці рядки нагадують міф про Сізіфа, який такий же важкий камінь намагався закотити на гору.)

Віршовий розмір, спосіб римування та риму. Ана­пест, перехресне римування, чоловіча рима.