Прекрасна пейзажна картина "Хвиля" Лесі Українки змальовує мінливу морську хвилю — то гучну, світлу і сильну, то смутну, каламутну.

Бурхлива уява поетеси зазирає на дно моря, де хвиля то "колише молюски", кладе карби (фарби) на коралі, береже скарби моря, то виринає грайливо й плюскочеться між сестер. Ритм вірша нагадує коливання хвиль. Поетеса широко використовує звукопис (асонанс та алітерацію), відтворюючи шум моря. Це один із кращих її мариністичних творів, хоча можна розглядати його і як алегоричну картину людського життя