Поема "Казка про Дурила" — вершина сатиричної поезії Симо­ненка. Ця страшна казка написана не тільки для дитячої уяви, а й для дорослої пам’яті про пережиті, криваві дні. Адже тут головний герой твору бреде через море людської крові, шукаючи Рідний край.

У смішному і трагічному образі Дурила тут постає одурений, тем­ний і безпорадний народ. Ось тому остання Симоненкова казка, — це унікальне явище всієї світової літератури. Це твір надзвичайної го­строти і виняткової сміливості, спрямований проти "окремих незначних недоліків".

Аналіз. Твір складається з трьох частин.

У першій йдеться про передісторію пригод Дурила, якого малим хлопчиком вигнали з дому, за те, що називав видимі речі на повний голос. У другій частині розповідається про зустріч Дурила з людьми, які стверджують, що живуть у Раю. А у третій частині йдеться про "Заповіт засновника Раю", почувши який, Дурило вирішив термі­ново втекти і визволити Щастя, бо мешканцям цього Раю потрібні лиш "повне корито бурди, тепла ковдра, запашна стріха та цукер­ка вряди-годи".

Ліричний герой поезії Симоненка — це людина, яка опинилась на складних перехрестях історії, поставлена у злиденні умови буття, але бореться проти морального занепаду, бездуховності, бореться за свою гідність, ніби примушуючи замислитись усіх над неповторніс­тю і значимістю кожної людини.