Як Полліанна змінює життя мешканців міста:

Тітка Поллі
Була: строга, холодна, стримана, з почуттям обов'язку, пунктуальна, нещасна, сумна, одинока.
Стала: турботливою, доброю, чуйною тіткою, яка дозволяла собі розпускати довге волосся, чепуритися, плакати, грати в гру «Радість» і бути щасливою заміжньою жінкою.

Лікар Чилтон
Був: завжди привітним, добрим, чуйним, але одиноким і нещасним, бо любив тітоньку Поллі, з якою їх розділяло давнє непорозуміння.
Став: завдяки Полліанні лікар зумів порозумітися з коханою жінкою і одружитися, стати щасливим чоловіком.
Джон Пендлтон
Був: замкнутим, похмурим, мовчазним, одиноким.
Став: люблячим, турботливим батьком усиновленого хлопчика Джиммі. Його життя стало яскравим, веселим, повноцінним.
Джиммі
Був: сумним, зневіреним, бездомним, хотів мати батьків, сім'ю і будинок.
Став: завдяки Полліанні у нього з'явились і сім'я, і названий батько, і будинок. Хлопець став щасливим.
Місіс Сноу
Була: дратівливою, вразливою, сердитою хво-рою жінкою, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна.
Стала: терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволяла відчиняти вікна і пускати сонячне проміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски, прикрашені свіжими трояндами. Хвора почала навіть працювати. Вона в'язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки.
Ненсі
Була: завжди привітною, турботливою, чуй-ною, люб'язною, але не любила свого імені.
Стала: завдяки Полліанні вона полюбила своє ім'я.
Священик Пол Форд
Був: засмученим, у розпачі, писав проповіді, розпочинаючи їх словами: «Горе вам...»
Став: усвідомив свою місію, роль у житті мешканців міста і починав проповіді так: «Радійте, люди...»