Історія Чіпка Варениченко має дві точки: народження на світ, потім шлях боротьби, помилок, блукань, пошуків і катастрофа.
Після кількох знайомств малого Чіпки із вулицею, люди здавалися йому вже «лихими, недобрими». Чіпка вимушений розвиватися і формуватися відокремлено: так категорично вирішили обставини. І жив він «...при самотньому житті, осторонь од товариства», «...все сам по собі, як палець..., знай самотою та самотою...».
Постійно з героєм ми бачимо і наставника бабу Оришку, яка формує у свого вихованця уявлення про світ, про людину, про доброту. Наставниця, зважаючи на вік героя, в основному «учила людей прощати».
Але розмови з дідом Уласом формує такі риси характеру, як співчуття до скривджених і ненависть до кривдників, бажання розібратися в тому, хто є «вороги наші».
Чіпка бачить, що цей світ поділений на «хазяїна і робітника», та в центрі світу герой ставить не Бога, як раніше а себе. Коли несправедлива доля забрала в них отриману землю, він вирішив стати на захист скривджених, бо зовсім втратив віру у правду і справедливість.
Коячи злочини, Чіпка вважав, що він не грабує багатих, а просто відбирає у них своє добро і рівняє їх достаток зі своїм. Не бажаючи відчувати себе злочинцем, саме цим переконував себе Чіпка у власній правоті. Вин вирішив, що «правда» панів гірше, ніж розбій і крадіжки. Тому усі його благородні наміри перекреслили грабунки, злочини, смерті ні в чому не винних людей. З часом Чіпка перетворився у «пропащу силу».
Отже, проблема вибору і невірні висновки перетворили Чіпку з правдошукача на злочинця. Тому я вважаю що Чіпка Варениченко злодій, що потрібно бути розсудливим у своїх вчинках, ніколи не йти на компроміси з власною совістю і пам’ятати вічні людські ідеали та моральні цінності.