Характеристика Галі: щира, весела усмішка на устах, добрі оксамитові очі, вся невеличка, в’юнка постать «польової царівни», мов у дзеркалі, відбивають її внутрішні якості, основні риси характеру дівчини. Автор зображає її красунею, порівнює її з перепілкою, білочкою, причудою, що заворожила парубка.

Галя справді не була «щасливою, не принесла й Чіпці щастя». Чіпчиною поведінкою була доведена до відчаю, і потрібний був ще один моральний удар, щоб життя її відкинуло на грань божевілля й смерті.

Видовище страшної розправи, яку влаштував Чіпка над безневинними людьми, мотивуючи це боротьбою за «людську рівність», зламало молоду жінку остаточно. «Так оце та правда?!» — крикнула вона з божевільним сміхом в обличчя чоловікові, показуючи на маленьку Хоменкову дочку в закривавленій сорочечці. Не змігши пережити таке болісне прозріння, Галя повісилась.

Її трагічна загибель є пасивним протестом проти особистої Чіпчиної несправедливості, проти всієї тодішньої соціальної дійсності.

Характиристика Мотря: у її життi не було щастя, радостi. «Мотря день i ніч в роботi та в роботi; літом — на полi, зимою — вдома». Цiй жінці було дуже важко змиритися з неправдою. Та не тільки соціальні умови пригнiчували Мотрю, великого болю завдав їй рiдний син, зневажаючи її почуття, ображаючи материнське серце.

Скільки горя зазнала, скільки лихих думок передумала в чорні дні, коли син пропивав майно, ображав злими словами: «як підстрелена горлиця тіпається-б’ється, тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась на печі в куточку…».

Автор порівнює її то з підстреленою горлицею, то з совою, показуючи її висохлою, згорбленою, почорнілою. Галя співчутливо і з щирим серцем звертається до свекрухи:«Ви мені, як рідна мати!». Христя також говорила, що Мотря «…така добра, така добра, як рідна мати!». Образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії набирають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали й злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу нещасної жінки, здійснений авторами, ще раз засвідчує неминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад нашого народу.

Характеристика баби Оришки: була Оришка чесною, справедливою, безгрішною людиною усе життя, тому і вмерла легко, як заснула (не так, як Явдоха). Бита горем та невилазними злиднями, баба Оришка зберегла в собі людяність, доброзичливість і теплоту.

Характеристика Явдохи: Явдоха все життя провела серед злодіїв і помирає зненацька, Що символізує миттєвість та нікчемність такого буття. Виросла в таких умовах, де не могла стати доброю та порядною, тому що її батьки навмисне  штовхнули її ще дитиною на злочини.

Явдоха — дитя соціального дна, злодійка-багачка. Ще дитиною призвичаїлася вона до крадіжок, а потім і до торгівлі красою і тілом, стала армійською повією. Одружившись із розбійником Максимом, перетворилася на сільську багачку. Для Явдохи нічого святого в житті не було. Вона зневажає чесних трудівників. Нажива й прибуток були для Явдохи найголовніші. Але Явдоха й ніжна, любляча мати. Та, прагнучи виростити й забезпечити дитину, вдається до крадіжок.