Волелюбність, життєрадність, лицарська честь, священне почуття обов'язку перед своїм народом — основні риси характеру запорозьких козаків — вірних захисників нашої землі від татарських набігів. У серцях героїв пульсує почуття синівської любові до Батьківщини. Козаки у повісті — захисники мирного населення, а не мстиві людці.

Герой

Риси вдачі

Андрій Судак (дідусь, сімдесятирічний пасічник)

привчав онуків до лицарського ремесла, оповідав про Запорожжя.

Степан Судак (батько)

допоміг звільнитись козакам, «так мусить бути, коли не годен інакше».

Петро Судак (брат)

«був відважний козак і не жалів себе», «його язик не любив дармувати».

дід Панас (січовий бандурист)

«він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співами, у грізний час допомагаючи розумними порадами й умілим лікуванням».

Семен Непорадний (митець арканом орудувати)

«згинав залізні штаби, а коня підіймав поперед себе, мов барана».

Недоля (людяний сотник)

«робив справедливий суд над безбожниками», вмілий керівник козаків, визволитель бранців.

Остап Тріска (хоробрий ватажок)

як лев бореться з ординцями.

Остап Швидкий (невільник-українець, татарський бранець)

«стояв у гурті і витирав сльози».

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)