Дорогий Остап!

Ти знаєш, що таке кохання, що таке свобода? Ймовірно, що ти як ніхто це знаєш, бо дуже кохал свою Соломяю, але для пана, як і інші його кріпаки, ви були лише живим товаром. Остап я вважаю що ти був щасливим навіть у цьому положенні, бо Соломія настільки тебе кохала, що не вважала свого життя без тебе. Нажаль що спроба визволення тебе, закінчилася загибеллю Івана і Соломії.

Ти втратил Соломію, це дуже сумна подія, та я вважаю що ти втратил половину своєї душі. Тому твоє життя після цього стало неповним і втратило усякий сенс. Але твоя доля та твоеї коханої вражає мене великою трагічністю і надзвичайною душевною силою. Ти усе своє життя мріяв про свободу, яку у наш час ми іноді не ценуємо.

Соломію ж велике кохання покликало йти за тобою у пошуках свободи. Її не спинили ні труднощі, ні небезпека. Дуже прикро, що дівчина загинула, а тебе, замість подружнього щасливого життя з нею, залишилися тільки спогади про кохання.

Я дуже дякую тобі, за силу вашого кохання, за приклад волелюбністі, мужністі українському народу, який не корився панській неволі. Такі приклади життя нам дуже потрібні в сучасному світі.