Кажуть, коли людина робить перший крок у нього, на небі запалюється його зірка, яка народилася разом з малюком в хвилину його приходу до людей. Ця зірка сяє над шляхом життя, над долею, ніби хоче яскравіше освітити всі закутки цього шляху, щоб людині було легше йти до своєї мети.

Василь Симоненко, у вірші "Ти знаєш, що ти — людина?", говорить що в будь-які часи кожна людина повинна усвідомлювати свою винятковість, унікальність свого великого призначення на землі. Багато що залежить саме від людини: буде його життя непомітним рухом повітря у всесвіті або спалахне сонячним промінням або навіть новою зіркою. Це і є, на мій погляд, слід людини на землі, який він про себе залишає.

Тому ніколи не можна забувати, що ти носиш назву людини, вінця природи, и:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.