Аналіз повість "Маруся", Квітка-Основ’яненко:
Сюжет повісті вибудований на реальній дійсності українського села і народній творчості — українських баладах, ліричних, весільних піснях, фольклорних мотивах. За свідченням автора, герої повісті «писані з натури, без будь-якої прикраси і відтушовування». Квітка-Основ’яненко докладно змальовує сцени побуту українців: сватання, весілля, танці, релігійні обряди, похорон із голосінням.
Сюжет: сільський багач Наум Дрот мав єдину доньку Марусю, красуню й розумницю. На клечальній неділі, на весіллі у своєї подруги, де Маруся була дружкою, познайомилася вона з Василем. Маруся і Василь покохали одне одного і хотіли одружитися. Але батько Марусі своєї згоди не дав, бо Василь — бідний сирота, до того ж, його мають забрати в рекрути. Парубок іде на заробітки, щоб відкупитися від солдатчини й узяти за себе Марусю. Наум Дрот, бачачи, що Василь має серйозні наміри щодо його дочки, приймає старостів від хлопця. Весілля відклали до осені. На третій день після Спаса Маруся пішла в ліс по гриби, потрапила під дощ, застудилася і невдовзі померла. Василь, повернувшись з далекої мандрівки, застав свою наречену в домовині. Не витримавши такого удару, хлопець іде в Київ і стає ченцем Печерської лаври. Через два роки Наум Дрот і Настя, його дружина, дізналися, де їхній Василь. Приїхали в Київ, але Василя вже не застали живим. Він помер із туги за своєю коханою. Старі довго стояли над могилою парубка, і Наум сказав: "Дай, Господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!"
Образи: образи повісті, особливо Марусі та Василя, зазнали впливу сентименталізму. Мова повісті "Маруся" є типовою для сентиментального твору. Автор розчулено розповідає про зустріч закоханих, їх розлучення, смерть Марусі, горе батьків та нареченого. Мова героїв перенасичена пестливими словами, вплив сентименталізму в повісті відбився й на описах природи: "Ось і рідесенький туманець пав на річечку".