Аналіз поеми "Катерина", Т. Шевченко:

Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності панів, які глумилися над кріпаками (офіцер).

Тема: розповідь про нещасливу, трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків, а також зображення розбещеності російського офіцерства.

Основна думка: шануйтеся ж, любі, в недобру годину. / Щоб не довелося москаля шукать. Через нещасливу долю своєї героїні Т. Шевченко розкриває соціальне коріння трагічної матері-покритки в тогочасному суспільстві й висловлює гнівний протест не лише проти кон­сервативного побуту, забобонів і передсудів недобрих людей, а й проти існуючого ладу.

Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема з народного життя.

Композиція: поема складається з 5 розділів
1) вступ - звернення до дівчат-селянок;
2) зав’язка — знайомство Катерини з офіцером-росіянином, його від’їзд, народження нешлюбної дитини, вигнання Катерини з дому, поневіряння покритки на чужині;
3) кульмінація — випадкова зустріч Катерини з Іваном-москалем;
4) розв’язка — самогубство Катерини, сирітство Івася, сина покритки;
5) епілог — зустріч Івася з батьком, що відцурався від нього.

Сюжет: розгортається навколо трагічної долі заміжної матері- одиначки у тогочасному суспільстві. Тим самим автор переводить особистий побутовий конфлікт на рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець її підкреслює гостроту нерозв’язаності цієї проблеми у жорстокому до одинокої жінки-матері суспільства.

Селянська дівчина Катерина покохала панича-офіцера. Вона ходила в садок на побачення з ним, Поки слава на все село / Не­добрая стала.
Аж тут затрубили в похід, пішов офіцер із села, а Катерина стала покриткою. Почалося страшне життя не тільки для неї, а й для її батьків. Вона не сміє вдень вийти з хати, тільки вве­чері носить сина по садочку, вона вночі ходить по воду, «а ж і­ночки лихо дзвонять». Село ставиться до неї неприязно. Батьки Катерини не можуть знести цієї наруги і, перебуваючи в полоні тяжкого старовинного звичаю, виганяють її з дитиною з дому.
Пішла Катерина шукати свого коханого, сподіваючись, що він прийме її з сином. Після довгих блукань їй удалось-таки знайти свого Івана, але він тепер грубо відштовхнув її. Хотіла хоч дитину віддати йому, але він утік. Покинувши серед шляху дитину. Ка­терина втопилася. Хлопчика знайшли лісники і забрали. Він під­ріс і став водити старців. Одного разу його із старим кобзарем на дорозі до Києва зустрів батько-пан, що їхав у кареті шестер­нею, і пізнав свого сина, одвернувся.

Художні засоби: ліричні відступи: «Кохайтеся, чорно­брові, та не з москалями»; «Катерино, серце моє», Отаке-то на сім світі роблять людям люди», «Бач, на що здалися карі оченята», «Отаке-то лихо бачите, дівчата», «Сирота-собака має свою долю»

Характеристика: Катерина — вродлива селянська дівчина, щира й довірлива. Вона по­кохала "москалика, як знало серденько" і не сумнівалася в правдивості почуттів свого об­ранця. Але дівчина злегковажила порадами батьків і була жорстоко покарана осудом і ганьбою після народження позашлюбної дитини. Материнство з великого щастя перетворилося для Катерини в горе та ганьбу. Усвідомивши глибину своєї провини перед батьками, Ка­терина благає прощення, але не отримує його. У тяжкій тузі Катря покидає рідне село, до неї вперше приходить думка про самогубство і страшне прозріння про долю сина. У сцені зустрічі з офіцером розкривається моральна велич жінки-селянки, яка здатна на високе почуття любові. Катерина — класичний трагічний образ, її трагедія криється в суспільних умовах тогочасної дійсності. Образ Катерини переростає її особисту трагедію і піднімається до символу України, зрадженої і зневаженої Москвою великомучениці.

Батько Катерини — неговіркий, суворий чоловік, але справед­ливий і люблячий; мати — ніжна, емоційна, покірна долі й моральним законам свого часу; офіцер-спокусник — брехливий, підступний, морально розбещений, грубий, безчесний і безсовісний, жорстокий і нелюдяний.

Паралелізми: одинока калина підкреслює самотність Катерини; заходить сонце і стає темно — покритка покидає село; сонце сіло за небокрай — Катерина втратила любов своїх батьків; "стогне хуртовина" — це пророкування трагедії Катрі; "утомилась хуртовина" — стомлена від журби і сліз душа героїні прагне перепочинку.

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)