Аналіз роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", Панас Мирний:

Жанр: соціально-психологічний роман.

Тема: 1) зображення умов, у яких відбувалось закріпачення се­лян; 2) самодурство та жорстокість поміщиків; 3) народний рух перед реформою та після реформи; 4) класове розшарування на селі; 5) нові земські порядки; 6) злодійство, пияцтво, роз­бишатство.

Головна тема: розкриття всієї складності соціальних причин, що породи­ли стихійного протестанта.

Ідея: відбилася у його назві, "хіба ревуть воли, як ясла повні?" — це пере­фразований вислів з Біблії. Воли — символічний образ уярмленого селянства — не ревли б, якби було що їсти й пити. Твір присвячено показу активного шукання селянами правди разом із їхнім протестом та бунтом проти соціального укладу.

Сюжет: розгортається двома основними лініями. Перша сюжетна лінія —зображен­ня картин життя і боротьби героя роману — Чіпки. Ця лінія невіддільна від показу соціаль­ного життя народу. Друга сюжетна лінія — змалювання життя Максима Ґудзя, солдатчини, морального занепаду героя. Обидва персонажі стояли перед вибором життєвої дороги, і обидва обрали шлях наживи та бунтарства. Другорядні сюжетні лінії пов’язані з Мотрею, Грицьком Чупруненком, Іваном Вареником.

Сюжетна лінія Чіпки. Зав’язка. Поява небажаної дитини; знущання над нею матері й однолітків; відсутність страху в хлопця; його ненависть до панів, які відправили батька хлопчика в солдати, а також до громади; спроба стати чесним господарем; знайомство з Галею; втрата землі. Розвиток подій. Марні пошуки правди, поступова, але стрімка деградація, пияцтво, зну­щання над матір’ю, рідкі проблиски свідомості, створення банди, життя лише заради на­живи, спроба повернутися до нормального життя, шлюб з Галею, пошуки справедливості для всієї громади, служба у земстві, вигнання з земства. Кульмінація. Повна деградація і вбивство родини Хоменків. Розв’язка. Винесення ви­року, каторга.

Сюжетна лінія Максима Ґудзя. Зав’язка. Веселе дитинство з дідом Мироном, дитячі ігри, мрії, шалена юність. Кульмінація. Армія, знайомство з Явдохою, її абсолютний вплив на Максима, нездійснений подвиг під час війни, присвоєння звання фельдфебеля. Розв’язка. Повернення додому, неспроможність пристати до мирного хліборобського життя, поселення на хуторі, створення банди, страшна, але закономірна смерть. Композиція роману складна. "Будинок з багатьма прибудовами і надбудовами", — так об­разно визначив своєрідність складної композиції роману академік О. Білецький.

У першій частині розповідається про дитинство і юність Чіпки. У другій частині (її в основному писав Іван Білик) описується історія села Піски за пів­тораста років від часу заснування, а також закріпачення села. Саме тут розповідається про Мирона Ґудзя, який виборов своєму родові волю, про життя його внука Максима. Пода­ється історія панів Польських. У третій частині зображено складні конфлікти в житті Чіпки, пояснюються причини трагедії героя. У четвертій частині підсумовується життєвий шлях Чіпки, Максима, панів Польських; читач отримує можливість зробити висновок про долю цих героїв.

Проблематика: порушено питання народної моралі, проблему батьків і дітей, землі й достатку, проблему кріпацької неволі, "пропащої сили", жінки в сім’ї і врешті-решт добра і зла.

Головні герої: Чіпка Варениченко, Грицько Чупруненко, Максим Ґудзь, Мотря Жуківна; Іван Вареник (батько Чіпки), баба Оришка, Галя, Христя, пани Польські, Василь Порох, Лушня, Матня, Пацюк, Чижик.

Характеристика Чіпка Вареник — один із найяскравіших образів української прози.
Син бідної селянки, він з дитинства відчував на собі несправедливість: мати лаяла й била його, батько покинув, однолітки називали "виродком", "байстрюком", глузували з ньо­го. Поступово вразлива від природи душа хлопця озлобилася. Зростав він замкнутим, по­хмурим, відлюдькуватим. Ще в дитинстві усвідомивши соціальну несправедливість, Чіпка прагне помсти: він помщається горобцям, багатієві Бородаю, панові. Чіпка стає стихійним месником.
Маючи від природи м’яке і співчутливе серце, Чіпка ніжно і щиро кохає свою дружину Галю. З новою енергією береться до праці, хоче стати корисним громаді, пориває із зло­чинним товариством. Обраний членом земської управи, Чіпка радив селянам відстоювати свої інтереси. Звісно, земці не могли потерпіти розумного, кмітливого й гордого мужика у своєму середовищі. Вони пригадали Чіпчине минуле (притягнення до відповідальності за пограбування панської комори) і домоглися виключення його із земства.
Питання "Де правда?" залишається для Чіпки без відповіді. Зрештою його шукання правди поступово набирає негативних рис. Чіпка стає на шлях сліпого розбою. Він бачить кривду в усьому: "Куди не глянь, де не кинь — усюди кривда та й кривда! Коли б можна — ввесь би цей світ виполонив, а виростив новий! Тоді б, може, й правда настала!" — до такої нена­висті виросла ота злість, що зародилася в дитячому серці. Так Чіпка, раз ставши на шлях злодійства й пияцтва, уже не може з нього зійти. Маючи організаторський талант, він стає отаманом розбійницької банди і починає вбивати як багатих, так і бідних, ним керує сліпа ненависть, злість і нехтування елементарними законами моралі.
Автори подають образ Чіпки в розвитку: кожен його вчинок завжди можна пояснити, але ні в якому разі не виправдати, адже в героя був вибір, про який говорили мати і дру­жина Галя: чесна праця.

Характеристика Грицька. Образу Чіпки письменник протиставляє образ Грицька. Він сирота, най­мит, має посередні здібності, спокійну і боязку вдачу. Грицько прагне пристосуватися до умов життя, неправда не хвилює його. У хлопця єдина мрія — стати господарем.
У поведінці й поглядах Грицька яскраво виявляється психологія власника. "Своя со­рочка ближче до тіла", — ось основа Грицькової моралі. Правда, він по-своєму чесний, працьовитий, але обмежений, байдужий до будь-яких суспільних подій. Коли Чіпка кликав Грицька заступитися за селян перед військом, то "Грицько не одказав на це ні слова та мерщій від Чіпки, та в чужий город, та й присів за лісою...".
Навіть Грицькова дружина Христя, чутлива й добра людина, бачила, що в Грицька немає тієї щирості, співчуття до інших, бажання шукати правду, які є в Чіпки.
Ставлення до свого товариша дитячих літ, Чіпки, у Грицька було як і до всіх: до багатого Чіпки він горнувся, бідним Чіпкою гордував. Правда, на останньому побаченні із закутим у кайдани Чіпкою "у його голосі не було ні докору, ні помсти, а відчувався тяжкий жаль — шкода пропащого брата...". Він же взяв до себе його матір, щоб догодувати її до смерті.
Отже, фактично Грицько не стільки протиставляється Чіпці, скільки відтіняє його.

Характеристика Максима. Життя Максима показано переважно в другій частині роману, де по­дається історія села Піски. Давно, ще коли на місці Пісок стояло лише кілька мазанок, у селі з’являється січовик Мирон Ґудзь. Але до вільних земель простягають руки пани. Піски потрапляють у нево­лю. Серед невеликої кількості селян, які відстоюють свої козацькі права, була сім’я Ґудзів. Отже, Максим, онук Мирона Ґудзя, не був кріпаком. Саме від діда Максим перейняв не­спокійну, бурхливу вдачу, відразу до підневільного життя. "Душа його прохала волі; молоді сили — простору". За буйну вдачу Максима прозвали Махамедом: "Палкий, як порох, смі­ливий , як голодний вовк". Максим верховодив парубками. Красивий, сильний, сміливий, гострий на язик, він по­добався усім ровесникам. На жаль, велика енергія та здібності Максима прориваються у свавільних діях, за що його віддають у солдати. І тут Максим відрізняється від інших: "Були такі, що плакали, згадавши про домівку... Нелегко було й Максимові; отже, він не плакав, а насміхався над усім". Нехитрою солдатською наукою оволодів швидко, чим показав неаби­які свої природні здібності. Щоденна тупа муштра дуже швидко йому набридла, а звичай "прокормлєнія" за чужий рахунок припав до смаку. І Максим збирав щедру данину, за що його поважали товариші й цінувало начальство. Ставши унтер-офіцером, він віддаляється від простих солдат; самотужки оволодіває грамотою, яка стала у пригоді при обкраданні підлеглих.
Після тридцятилітнього перебування в армії Максим повертається до рідного села з дружиною Явдошкою. У них народжується донька Галя. Але серед людей жити він не при­звичаївся і виїхав на хутір. Хата Максима і Явдошки стає лігвом злодіїв і волоцюг. При­охотившись до крадіжок і не знайшовши застосування своєму розуму та енергії, Максим залишається злодієм до кінця життя і гине у страшних муках.

Характеристика Мотрі. Життя Мотрі сповнене поневірянь. Бідність і безправ’я знівечили її долю. Дівчиною жила вона в "сусідок"; одружившись з двожоном Іваном Вареником, теж не за­знала щастя, поневірялась, терпіла кривди і швидко постаріла. Злидні, постійна перевтома робили її жорстокою: за найменшу провину обсипала Чіпку прокльонами, частувала духо- пельниками, а на ласку ні сил, ні часу не мала. Проте Мотря гаряче любила свого єдиного сина і тяжко вболівала за нього. Коли їй ненадовго посміхнулося щастя (отримала у спадок землю від далекого родича), вона аж помолодшала.
Втративши землю, безсила у своєму горі, Мотря намагається відвернути сина від слизь­кої дороги. Але Чіпка дуже запив, завдаючи болю і страждань матері. Коротким було ма­теринське щастя, коли Чіпка одружився з Галею і взявся за господарювання. Дуже скоро він знов повертається до горілки. Мати думає не про добробут, вона хоче тільки, щоб син залишився чесною людиною. Чесність і моральність перевищують материнську любов — Мотря сама викриває злочин сина. Образ Мотрі — це образ страдницької, але сильної ду­хом натури, яка зберегла доброту і людське сумління.

Характеристика Галі. Галя — це уособлення дівочої краси, подружньої вірності, чесності й сумління. Дочка колишнього солдата Максима Ґудзя, Галя весела і вродлива, "невеличка, метка і жвава, з веселою усмішкою на виду" дівчина. Виросла Галя в багатій сім’ї, з дитинства купалася в розкоші. У розділі "Розбишацька дочка" (частина IV) показані переживання дівчини, яка бачить, що не так треба жити, як живуть її батьки. Звертаючись до Чіпки, Галя говорить: "Ти ду­маєш — легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей...Бачиш, вони щиро працюють, чесно хліб заробляють, з людьми поводяться... і встають, і лягають тихі, спокійні... А тут?"
Познайомившись з Чіпкою, Галя щиро закохується в нього. Її приваблює його сміли­вість, мужність, розум. Але перед одруженням дівчина висуває Чіпці умову — кинути роз­бійництво, бо мріє тільки про чесне життя. Галя з великою повагою ставиться до свекрухи, співчуває її тяжкій долі.
Як і Мотря, Галя не може примиритися з кривавим розбійництвом Чіпки. Дізнавшись про розправу з сім’єю хуторян і втративши останню надію на щасливе життя, вона заподі­ює сама собі смерть.

Характеристика Христі. Сирота незавидної краси, Христя вийшла заміж за Грицька. Молода, ве­села, працьовита, вона відчувала радість від праці на себе. Христя була дуже чуйною до чужого горя і відразу зрозуміла гіркі слова Чіпки про неправду між людьми. Вона перша побачила в ньому добру людину і дуже переживала за нього. Саме вона, заливаючись слізь­ми, провела Чіпку в його останню путь до Сибіру.