Аналіз поема "Мойсей", І. Франко:
Тема: Іван Франко показав сповнене неймовірних труднощів і злигоднів сорокарічне блукання єврейського пророка Мойсея разом зі своїм народом у пошуках обітованої землі, на якій, за велінням Господа, буде створена держава Ізраїль. Поет поставив перед собою завдання з’ясувати зміст взаємин вождя і народу в цей важливий час. І.Франко зазначав: "Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні".
Ідея: І.Франко дає зрозуміти, що народ, який прагне здобути державність, має бути не бидлом, якого поганяють, не сліпцем, якого дурять, не рабом, що задовольняється лише шматком хліба, а духовним монолітом, об’єднаним спільною метою.
Жанр: філософська поема на біблійну тему.
Композиція: Поему складають пролог і двадцять пісень (розділів). За розвитком дії поему можна поділити на чотири сюжетні осереддя.
I частина (1-11 пісні). Змалювання наростання і загострення конфлікту між народом і пророком аж до повного розриву. В цій частині І.Франко використовує біблійну легенду про терен.
II частина (12 — 18 пісні). Мойсей, залишившись наодинці, аналізує весь свій шлях народного проводиря, намагається з’ясувати, чому після сорокарічної праці громада відкинула його. Зібравши останні сили, він молиться Єгові, але чує нашіптування Азазеля [демона пустелі]. У поемі образ Азазеля — збірний образ злого Духа, що паралізує людську волю. У цій частині вміщено міф про велетня-сліпця Оріона, алегоричний образ одуреного лжепророками народу.
ІII частина (19 пісня). Зустріч Мойсея з Єговою, який картає пророка за сумніви й вагання. Поки Мойсей служив народові, він був на висоті; коли ж зневірився — загинув духовно й фізично, так і не ступивши на омріяну землю. Отже, причина трагедії Мойсея не в розриві з власним народом, а у ваганнях і сумнівах самого пророка, в дедалі глибшій роздвоєності його свідомості між вірою в мету і сумнівами у можливості її досягнення.
IV частина (20 пісня). Смерть Мойсея, яка спонукає народ продовжити свій путь до обітованої землі.
Пролог. Пролог звучить як заповіт українському народові. За змістом — це вступна частина, яка передує подіям, але композиційно він завершує твір. У ньому міститься ідея всієї поеми. Пролог складається з двох частин. Перша частина — це болючі роздуми поета про рабський стан рідного народу. У другій частині прологу автор висловлює тверду віру в щасливе майбутнє українського народу.
Художні засоби: терцини: це строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, у якій перший рядок римується з третім, а другий з першим і третім рядками наступної строфи, а вся поема написана катренами, холостим віршем (римуються тільки 2 і 4 рядки). Рими у творі тільки жіночі.
Автор широко використовує риторичні запитання, анафора:
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність?