Аналіз вірша "Українське альфреско", Л. Костенко:

Жанр: медитативна лірика.

Тема: автор шко­дує, що наступні покоління українців будуть виховуватися на інших духовних цінностях і що часточка України зникне назавжди.

У вірші вчувається ностальгія за відходом у минуле типово українського архетипу: "Над шляхом, при долині, біля старого граба,/ де біла-біла хатка стоїть на самоті,/ живе там дід та баба ..."; "Там по­вен двір любистку, цвітуть такі жоржини,/ і вишні чорноокі стоять до холодів./ Хитаються патлашки уздовж всії стежини,/ і стомлений лелека спускається на хлів". Мінорний настрій поезії спричинений усвідомленням невідворотності процесу згасання родів — хранителів української ментальності "Остання в світі казка сидить під образами./ Навшпиньки вигля­дають жоржини через тин", хоча саме життя продовжується, як це йому й належить: "Дорога і дорога лежить за гарбузами./ І хтось до когось їде тим шляхом золотим".