Портрети до образів героїв повісті "Кайдашева сім’я", Нечуй-Левицький:

Портрет Мелашка: «Дівчина була  невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина ,довгобраза, повновида, з тонким носом. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі, були ніби намальовані веселі, тонкі брови, густі-прегусті, як шовк».

Портрет Мотря: «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле біле лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи із злістю». «Висока та здорова… з широким лобом, з гострим лицем, з блискучими, як жар, очима. Вона була в одній сорочці, вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти».

Портрет Омелько Кайдаш: «Широкі рукава закачались до ліктів;  з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

Портрет Карпо: «…широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».