Аналіз (паспорт) поеми "Давня казка" Леся Українка 1893 р.:
Тема — епізоди війни проти поневолювачів вітчизни, гнобителів трудового люду.

Ідея — уславлення свободи творчості, утвердження думки про важливість ролі митця в суспільстві; засудження жорстокості, жаги до збагачення та прагнення поневолити народ.

Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

Літературний рід — ліро-епос.

Жанр — поема (ліро–епічна соціальна поема-казка).

Розмір вірша: чотиристопний хорей

Проблематика — роль мистецтва; добро і зло; життєве покликання лю­дини; багатство та бідність; духовність та бездуховність; взаємодопомога; війна та мир; духовні цінності.

Композиція:
- експозиція; звернення до читачів, розповідь про поета;
- зав’язка: знайомство поета з лицарем;
- розвиток дії: на прохання Бертольда поет складає серенаду для Ізідори; лицар одружується; поетова допомога під час війни; граф Вертольдо за­водить нові порядки в краї;
- кульмінація: поет очолює народне повстання й не йде на компроміс із вельможею;
- розв’язка: ув’язнення та загибель поета; смерть Бертольда.

Персонажі — поет, лицар Бертольдо, Ізідора, співці, узагальнений об­раз народу.

Художні засоби: антитеза (протиставлення): Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, як у раю; інверсія: "проживав поет нещасний…"; фразеологізми: “час летів, немов на крилах”, “спіймайте вітра в полі”…; епітети: “сумна діброва”; метафори: “час летів”, “пісні ідуть по людях”.

Що тут є від казки: казковий зачин, події відбуваються в давно минулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі – поет і Бертольдо –зустрічаються тричі, як і в казках.

Сюжет:
Поема починається коротеньким виступом, у якому Леся Українка, звертаючись до читачів, говорить, що вона розповість давню казку. Насправді ж поема пов'язана з реальним життям того часу, коли жила поетеса.

У якійсь країні жив талановитий поет. Він любив людей, для них складав пісні, які давали народові пораду і розвагу. Трудящі шанували поета, захоплювалися його піснями, до нього

Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати.

Тільки чванливий нероба лицар Бертольдо глузував з поета, вважав його жебраком і навіть божевільним.

Несподівано настало лихо — почалася війна. На чолі з Бертольдом військо вирушило в чужі землі. Коли в чужих землях у поході лицарям ставало тяжко і туга обгортала їх серця, тоді співці співали ті пісні, які склав поет, і вони, викликаючи у вояків спогад про рідну країну, підбадьорювали їх та додавали одваги.

Зайшовши далеко в чужі землі, опинившись серед чужих людей, втомлене і зголодніле військо почало нарікати на Бертольда, а далі кинулося до зброї, щоб примусити його припинити війну і повернутися назад.

У цю хвилину виступили співці і піснею, якої їх навчив поет, вгамували військо, запаливши в ньому бойовий дух. Лицарі з словами:

Ми готові йти до бою,

Краще смерть, ніж вічний сором!

— кинулися в бій і перемогли ворога.

Так поет своїм словом, своєю піснею допоміг війську здобути перемогу.

Але з перемоги воїнів скористався Бертольдо. Він награбував на війні «всього без ліку», а король нагородив його ще землею і графським титулом. Знову в панському палаці почалися свята і розваги.

Привчившись до грабунків на війнах, Бертольдо діяв так і в своїй країні. Він нещадно експлуатував доведений до відчаю народ, який готувався до повстання. Серед людей шириться пісні про рівність і волю. Разом з народом виступають співці і поет.

Бертольдо знає, яку велику силу мають художнє слово і пісня. Щоб вирвати з рук народу цю грізну зброю, він запропонував поетові стати його придворним співцем, обіцяючи йому за це багатство і славу. Поет з гідністю відмовився від «золотих кайданів» і слави з панських рук, залишився вірним народові. Тоді Бертольдо наказав своїм слугам кинути поета до в'язниці. Поет загинув, але лишилися між людьми його правдиві і запальні слова, залишилися молоді нащадки, які взяли собі у спадок поетові пісні і продовжували боротьбу з гнобителями.

Народ повстав і вбив пана Бертольда. Та залишився по ньому молодий нащадок, який продовжує будувати тюрми і гнобити людей. Між нащадками поета і графа продовжується боротьба. Таким закінченням поеми Леся Українка підкреслює, що боротьба трудящих за своє визволення неминуче триватиме до того часу, поки в ній не переможе народ.

2.75 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 2.75 (2 Votes)