Тема: розповідь автора про маленьких беззахисних пташенят, яких він помітив в траві. Він хоче стати для них батьком, братом або сестрою і захистити. І якщо раптом з`явиться яструб-розбійник і знищить пташенят, то їх смерть «ляже на нашу совість за нашу байдужість гріх»..
Ідея: автор щирий в своїх почуттях захистити беззахисних пташок; закликає нас любити «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву». Вірш пройнятий гуманізмом, любов`ю і бережливим ставленням до природи.
Основна думка: "Треба в житті любити гаряче і багато…"
Жанр: верлібр (вільний вірш).
Вид лірики: пейзажна.
Мотиви: заклик бути людяними, жити в гармонії з природою, любити та оберігати її.
Ліричний герой: щира, добра людина, яка дбає про природу рідного краю.
Художні засоби: епітети - «трави зелені», пташата «маленькі, сірі», «немічні», «яструб-розбійник», «дощі зернисті», «дороги в пилу», повтор - «як грудочки, пташата», метафора - «ляже на нашу совість... гріх», порівняння - «як грудочки, пташата», риторичні запитання - «Що ти?! А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!», афоризми - "Треба в житті любити гаряче і багато", вставні слова - "може", "кажеш", кільцеве обрамлення - композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків - "…Бачиш: …, як грудочки пташата…"пестливі слова - "пташата", "грудочки", "маленьким".