Тема: розповідь про заплакану дівчинку на бабусиному подвір’ї.

Ідея: автор показує драму, яка вирує в душі маленької дівчинки і про суть якої ми можемо лише здогадуватися з її відповіді: «Всіх». Нам складно знайти однозначне пояснення причини її плачу.

Основна думка: дитячий плач навіює загальне переживання дисгармонії життя, а проголошене вболівання «за всіх» вказує на недитяче сприйняття світу і змушує замислитись над складністю життя. Врешті, кожна людина має право сумувати за чимось і без видимої причини, а надто дитина.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: інтимна.

Мотив: душевні переживання та неспокій, що викликає осіння пора.

Ліричний герой: особистість, схильна до роздумів та самозаглиблення.

Художні засоби: епітети - «дівчинка боса», «розчарована осінь», пер­соніфікація - «розчарована осінь», «клигає по дворі», «на душі прохолода», метафора - «на душі прохолода».

Образ дівчинки у вірші Ігора Павлюка «Дічинка»: душа дівчинки сприймає весь сум, увесь біль, усі тривоги світу як свої власні, їй жаль усіх. Вона ще маленька, але вже відчуває відповідальність за долю світу. Єдине, що поки що може — поспівчувати, поплакати. Віриться, що коли вона виросте, то зможе діяти й зробити цей світ трохи кращим, добрішим.