Аналіз вірша "Зелена Євангелія", Б. Антонич:

Тема: гімн природі, весні, землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.

Ідея: «Зелена Євангелія» — показати зелений світ, який для поета є священним.

Вид лірики: пейзажна.

Жанр : ліричний вірш.

Провідний мотив твору: гімн природі, весні, землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.

Композиція твору. Вірш «Зелена Євангелія» — це лише дві строфи-катрени, але в них поет висловив і почуття ліричного героя, і красу землі, і її божественне начало.

Образи твору. Ліричний герой — людина, шо любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.

Художні засоби: епітети: «білі коні», «земля стобарвна» допомагають побачити багаті кольори землі;

порівняння: «весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан, червоний», «земля, наче сон цей» змальовують спорідненість і гармонію різнобарвного світу, в якому все схоже в чомусь між собою — воно живе;

омофони: «сонце — сон цей» використовує поет задля створення багатогранного образу — зорового, звукового, тактильного;

діалектизм «морель» (пелюстки квіток абрикосів) передає національну своєрідність змалювання пейзажу, робить його впізнаваним.

Римування: «Зелена Євангелія» — перехресне

Віршовий розмір «Зелена Євангелія»: чотиристопний ямб із пірихієм