Біографія Тютюнника Григора - Народився 5 грудня 1931р. у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра.
Дитинство Григора Михайловича Тютюнника проходило нелегко. Батька несправедливо репресували, хлопчик жив деякий час у родині дядька на Донбасі, потім, коли почалася війна, він, бачачи, що тітці важко стало годувати своїх трьох дітей, вирішив повернутися на рідну Полтавщину.
Одинадцять днів ішов Григір додому. Різні люди траплялися йому. Зустрічався й з фашистами, та й свої інколи були не кращі. Однак доля все ж таки посилала йому більше людей добрих. Вони часто рятували знесиленого довгою, дорогою обірваного підлітка од смерті та голоду, ділилися шматком хліба, обігрівали, давали одежину. Пізніше цю історію Григір Тютюнник опише в повісті «Климко». Діставшись додому, жив, як усі, в окупованому німцями селі, напівголодному й морально пригніченому. Допомагав по господарству, мерз, голодував. Про якісь розваги не могло бути й мови. Так минуло більше року. А як німців вигнали з села, пішов у п'ятий клас, після закінчення якого вступив до Зіньківського ремісничого училища. З того часу і почалося його самостійне трудове життя, адже в училищі більше працювали, ніж училися.
Про своє і всього повоєнного покоління учнів ремісничих училищ життя Григір Тютюнник згодом напише гірко правдиву повість «Вогник далеко в степу». Закінчивши училище, юнак повертається до рідної Шалівки, працює на різних роботах у селі, потім їде на Донбас. Йде в армію і служить моряком на Далекому Сході. Вже тоді починає писати, радиться зі своїм старшим братом, на той час уже відомим письменником, про свою літературну творчість. Після армії закінчує філологічний факультет Харківського університету, працює вчителем на Донбасі, у редакціях та видавництвах Києва.
1980 року удостоєний літературної премії імені Лесі Українки, посмертно — Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка. Його проза перекладена різними мовами, відома далеко за межами України.
У багатьох творах Григора Тютюнника головними героями є діти. Саме образ дитини для нього — найулюбленіший, адже дитина — чисте, довірливе, незіпсоване створіння, яке у творах письменника протистоїть злу, часто ворожому й несприятливому світу дорослих. Цим твори українського письменника схожі на твори французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері з його «Маленьким Принцем».
7 березня 1980р. заподіяв собі смерть.