Біографія Ліна Костенко — поетеса виняткового таланту, в найтяжчих умовах не пішла на компроміс із совістю, не продала свого таланту, не кривила душею, залишилася стійкою у своїх переконаннях. Костенко Ліна Василівна – українська поетеса, шістдесятниця, авторка віршованого роману “Маруся Чурай», роману в прозі “Записки українського самашедшого”, десятків збірок віршів. В епіцентрі художніх роздумів Ліни Костенко – людина і природа. Особливість творчості Ліни Костенко в тому, що вона завжди актуальна, і з часом значення її творчості зростає.
Народилася 19 березня 1930 року на березі Дніпра у містечку Ржищів, що на Київщині в учительській сім’ї. Батько — людина неординарного хисту — у сталінські часи зазнав лихоліть, був репресований. З шестирічного віку Ліна мешкала в Києві. Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. Потім навчалась у Київському педагогічному університеті.
У 1952–1956 рр. навчалась у літературному інституті в м. Москва, який закінчила з відзнакою. Вона прийшла в літературу і відразу заявила про себе на повний голос трьома першими збірками, які з’явилися одна за одною: «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівка серця» (1961).
Уже в перших книгах Ліна Костенко постала перед читачами поетом безкомпромісним, чесним і самобутнім. Читачі й критика сприйняли її твори прихильно. Усі переконалися, що в українську поезію прийшов справжній майстер слова. Як і раніше, в епіцентрі художніх роздумів Ліни Костенко як найвища оцінка — Людина. Найбільше гармонійної і душевної злагоди у тих віршах Ліни Василівни, де домінує мотив єднання людини з природою.
За роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки, котрою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. У 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира.
У 2000 році Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги. Ліна Костенко стала почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», її обожнюють студенти і з трепетом ходять на її лекції, пишаючись тим, що можуть слухати «титана» українського слова. Вона є почесним доктором Чернівецького національного університету.
На одній з прес-конференцій Ліна Костенко нагадала, що поклик письменника — писати, а останнім часом вона мріє «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні»:
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.