Кожна людина є частиною великого роду. З ним нерозривно пов'язані його життя і доля. Красу родинних почуттів описав в своїх віршах С. Чернілевський. У вірші «Теплота родинного інтиму» показано серцево-щирі, задушевні стосунки сина і матері. Ніби жива постає перед читачами дбайлива, ласкава і дбайлива жінка, для якої найголовніше-це щастя її дітей. Мати має особливий дар - відчувати свою дитину:

... Мати не дуже любили, чому не сплю.
Уже, однак, зникає гіркотіна,
Чи не катує серце печія.

Спогади з дитинства пробуджують найщиріші, найчистіші почуття, тому й світлішає в ліричного героя душа перед початком нового дня. У поезії «Забула внучка в баби черевички» поет передав біль розлуки, від неї віє сумом, прощанням. Мені шкода бабусю, яка залишилася одна в спорожнілому будинку. Онуки роз'їхалися-розлетілися, а вона «стояла на порозі, хустинкою торкаючись до сліз». Осінь в природі принесла бабусі розлуку, самотність і душевний біль:

І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.

4.25 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 4.25 (2 Votes)