Славко Беркута – головний позитивний персонаж повісті "Шпага Славка Беркути", Ніни Бічуя. Образ-персонаж розкривається упродовж твору, автор схвалює наполегливість Славка, його волю до життя, вміння кидати виклик хворобі і перемагати її. Його характеристика складається з наступних засібів створення образу:

Зовнішній вигляд: звичайний, пересічний семикласник, худорлявий, підтягнутий, середнього зросту із спостережливим поглядом.

Становище в соціумі: добросовісно навчається в школі, щирий товариш, відвертий і вірний у дружбі, поважає вчителів, вдячний син, батьки приділяють належну увагу його вихованню. Оточення впливає на героя позитивно.

Внутрішній світ, коло інтересів: цікавиться спелеологією, науковими відкриттями, любить читати, досліджувати; найкращий у львівській команді фехтувальник.

Ставлення до інших героїв: любить і поважає батьків, авторитетними для нього є вчитель географії та тренер; Славко симпатизує Лілі, знаходить спільну мову зі Стефком; стосунки з однокласниками будує на принципах взаєморозуміння і взаємоповаги. Конфліктує з Юльком, бо той дуже зверхній, самовпевнений, заздрісний.

Дії і вчинки заслуговують на повагу: у 8-річному віці переміг хворобу ніг, згодом став фехтувальником; допомагає батькам, співчуває мамі,виховує в собі почуття відповідальності, як у батька; дружить з Лілі; здатний на самопожертву (у 5 класі піддався на змаганнях Юлькові, щоб той став чемпіоном із шахів), любить природу.

Мова: відображає внутрішній світ, хлопець уміє послідовно викладати думки, має великий словниковий запас; проте ніколи не виправдовується, коли його звинувачують у тому, чого він не робив. Замовчує власну правду.

Завдяки цьому Славко Беркута має у свойому характери осмислення важливості моральних чеснот у житті людини, дружби та підтримки батьків. Чесність, лицарство, відвага, наполегливість, гідність, вірність, самоствердження, самореалізація.