В центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозріває в особі офіцера негід­ника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її при­родні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її пове­дінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою.

Образ Катерини — вродлива селянська дівчина. У неї чорні бро­ви, карі оченята, біле личко — як квітка в полі, рученьки. Тарас Шевченко вико­ристав епітети і порівняльни характеристики для змалювання портрета своєї героїні поеми "Катерина". Але його найбільше цікавлять її моральні якості.

За вдачею Катерина щира, довірлива. Її серце відкрите до людей, як квітка до сонця. Тому вона «полюбила москалика, як знало серденько»: щиро, вірно і глибоко. Щирість — провідна риса її вдачі.

Катерина весела, ніжна у ставленні до коханого. Кохання ще повніше розкриває її благородну натуру. Сама чесна, вона вважає та­ким і обранця свого серця і віддається йому, бо вірить, що він одружиться з нею.

Катерина щиро полюбила москаля, а він її зрадив. Вона довірила йому свої дівочі почуття, а він - насміявся. Вона горнулася до нього, а він - відцурався. Поет гаряче співчуває їй.

Катерина — людина кришталево чистої, безкорисної душі. Тільки одному довірила вона свої почуття. Але глибоко поми­лилася, полюбивши того, хто не вартий великої любові. Дівчина зана­пастила свою долю, знеславила себе і батьків, а тепер свій "гріх" мусить спокутувати.

У кожній деталі образу героїні розкривається якась сторона його, як цілого, і навпаки — сукупність усіх деталей дає ціль­ний образ страдниці, жертви панської розпусти.

Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою роз­пусти панів. Самогубство Катерини — причина соціальна.

Інформативне ґроно до образу головної героїні Катерини: «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка; здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива.