Хлопці хотіли слави, але бій биків для них закінчилася, як ми пам’ятаємо, безславно. Безславно закінчилась і історія з будівництвом метро. Та й підводний човен зі старої плоскодонки залишився лише мрією.

Мабуть, хлопчики не  зовсім розуміли, які вчинки по-справжньому уславлюють людину. Саме мудрі і добрі вчинки можуть уславити людину.

А ось коли хлопці врятування песика, вкинуте якоюсь жорстокою людиною у колодязь, це можна вважати добрим вчинком, за який слід подякувати Яві і Павлуші.

Але не все було гладко у двух хлопців. Коли вони прийняли рішення організувати сільський театр у Васюківці, розподілили театральни ролі між учнями: Павло — Топчинський; Ява — Бобчинський. Але їх очикував "провал" інсценізації п’єси через незнання акторських слів Павлом і Явою, та страждання та сором хлопців, які втекли зі сцени театру.

Та настане час, коли треба було рятувати людей від стихійного лиха. Річка, що вийшла з берегів, затоплювала село.  І ось тоді Ява прийняв мудре рішення – він покличе на допомогу військових, які стояли табором за селом. Він врятує людей, хоч для цього потрібно буде виявити неабияку мужність і силу волі. Це був вчинок не заради слави. Це був просто добрий вчинок доброї людини.

Ось тоді Павлуша врятував свого друга від загибелі. «Як добре жити на світі, коли тебе врятував од смерті твій друг!» – думав Ява. Лише справжній друг відчує, що його друг потрапив у біду, і кинеться на допомогу, ризикуючи власним життям.

Ось чому головною думкою та ідея твору "Тореадори з Васюківки" є дружба - це велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди допоможе в скрутній ситуації, а кожна розпочата справа повинна мати організаційний початок і вичерпне логічне закінчення