Головний герой твору — інженер-авіатор Григорій Многогрішний, доля якого у романі є трагічною. Гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, пра­внук гетьмана Дем’яна Многогрішного — Григорій Многогрішний не скорився, не змирився зі своїм нав’язаним насильно статусом в’язня. І хоч на кожній зупинці поїзда-дракона охоронці робили перекличку, він утікає від смерті, усвідомивши для себе головне: ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. Вистрибнувши на ходу із черева вогненного дракона-поїзда, Многогрішний відчув себе людиною, хоч і голодною, обірваною, скаліченою, але вільною і від цього щасливою.

Опинившись наодинці із пралісом, юнак шукає їжу, ласує горішками бурундука, знаходить дикий часник, однак від го­лоду знесилюється і часто марить. Раптом випадково біля річки знаходить ніж і радіє йому як дитина. Григорій голиться, готу­ючись до далекої дороги у непрохідній тайзі. Та доля готувала йому нове випробування.

Григорій врятовує від ведмедя дівчину Наталку Сірківну із сім’ї переселенців. Довго хворіє, але любов до життя перема­гає. Він не просто стає братом і сином, чесним і сміливим мис­ливцем. Однак юнака не залишає ще одна проблема — знищити отого Людолова-Медвина, щоб такі, як він, не розмножувалися, як пошесть, не отруювали своїм існуванням світ. Бо рано чи пізно всякі злочини будуть оцінені справедливо, бо немає зла, яке не було б покараним. І борець здійснює вирок над злочинцем, зустрівши його раптово в тайзі. Григорій прагнув це здійснити і в тюрмі, і коли втікав з ешелону, і коли став тигроловом. Мета знищити Медвина як зло — це сенс його життя. Перемога Мно­гогрішного — не є помста, це виконання обов’язку, яким керу­ється у своєму житті головний герой.

Сім’я Сірків стала для нього рідною, а старий Сірко — більш ніж батько. Глибока внутрішня порядність і культура поведінки Григорія простежується у всіх його вчинках та задумах. Понад усе цінуючи волю, виборюючи її з останніх сил, ризикуючи життям і безмежно люблячи його, він піклується, щоб не накликати біди на інших, не завдати комусь найменшої шкоди. Григорій не до­зволяє собі бути нахлібником у добрих Сірків, опановує складне мисливське ремесло, ходить із сім’ єю на полювання, хоч цим наражається на небезпеку. Та інакше не може. Піти з гостин­ної хати, не попрощавшись, не подякувавши за хліб-сіль, теж не може, і тому вертається назад, йде всю ніч, долаючи втому та бездоріжжя. І хоч смертельна загроза, що зависла над голо­вою, стає при цьому ще ближчою, муки совісті зняті: «Григорій стяг шапку і опустився на коліна, та зміг видушити одне жалке слово: «Мамо. Простіть, коли чим завинив, може, вже й не по­бачим ось.»

Відповідно до традицій народної моралі Григорій просить про­щення, виявляючи тим свою повагу і доброзичливе ставлення до Сірків.

«У сміливих щастя завжди є», — говорять збагачені життєвим досвідом Сірки, передбачаючи тим самим долю Наталки і Григо­рія. У пошуках щастя закохані переходять укриті снігами про­стори тайги, долаючи прикордонні перепони.

Інформативне ґроно щодо характеристики героя Григорія Многогрішного: професійний інженер-авіаконструктор; Відповідальний і чесний; вихований і культурний; розумний і кмітливий; мужній і рішучий; здатний на самопожертву і щире почуття кохання; спостережливий і уважний; любов до природи, повага до народних традицій.

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)