План характеристики Герасима Калитки:
1. Опис зовнішності
2. Риси характеру (скупість, грубість, жадібність, боягуз)
3. Калитка та оточення
4. Відношення до землі
5. Відношення до грошей

1. Герасим Никодимович Калитка – реалістичний тип куркуля – нагромаджувача грошей і «преобладателя земельки».

2. Герасим Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.

3. Риси характеру Герасима Калитки:
а) жадібність і заздрість;
б) зажерливість, сліпа любов до землі, єдиний сенс життя – гроші;
в) здатність на ризик, шахрайство;
г) лицемірство, деспотизм, грубість, черствість, скупість, безглузда економія;
д) хитрість.

4. Калитка та оточення:
а) зневажливе ставлення до освіти, членів родини;
б) постійне прагнення до збагачення;
в) здатність до ризику;
г) знання законів і водночас протиправні дії;
д) обмеженість у якості власного харчування та робітників;
е) чутливість до образи на свою адресу;
є) «невсипущість» (Копач);
ж) грубість і черствість.

5. Відношення Калитки до землі «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку». «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Дихання спирає…, а овець розведу — земля під товаром буде стогнати!..» «Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито… Легко по своїй власній землі ходить». «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю» «Обікрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова!.. Краще смерть, ніж такі потері.

6. Відношення Калитки до грошей «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми». «Е куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя»; «Гроші всьому голова»; «А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»; «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, навіщо терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»; «З грішми, сказано ж і чорт не брат». «Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує»; «Застав його коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тим рихметиках шукать, як це робиться»; «Тварина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи».

7. Цитатна характеристика Герасима Калитки “Сто тисяч” «…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»; «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає… «…робітники та собаки надворі повинні буть»; «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового».

8. Значення образу Герасима Калитки в українській літературі.
Цей образ не втрачає своєї актуальності і за наших часів, адже зараз ми зустрічаємо людей, для яких знецінилось одвічне, істинне, для яких гроші затьмарили все. Цей твір є одвічним нагадуванням про те, що є дійсною цінністю для всіх нас.
Потрібно пам’ятати, що справжнім багатієм є не той, хто має вдосталь грошей, а той, хто має здоров’я, друзів, свободу, має можливість спілкуватися з рідними, жити чесно, просто, зростати духовно. Такі багатства неоціненні і коштують набагато більше, ніж сто тисяч.