Привіт, Юлько!

Пише тобі Славко Беркута. Ти розумний і талановитий, гарно малюєш, відмінно вчишся у школі. Напевно, саме це мене в тобі й приваблювало. І хотів мати друга — справжнього, вірного, щирого, але мені здається що ти не вмієш дружити.

Коли ти штовхнув у парку сороку з перебитим крилом, я подумав, що людину, яка не є прихильною до тварин, не можна вважати доброю.

Під час фехтування з тобою я вчинив неправильно та визнаю це. Я піддався на твою провокацію, і в цьому полягає моя помилка. Та я, на відміну від тебе, Юлько, ніколи не викручувався та нікого не обманював. І тим більше не підставляв.

Щодо мене, то я багато чого міг би простити своєму другові. Тому вважаю, що якщо ти зможеш змінитися ми станемо чудовими друзями. Але тебе багато чого потрібно змінити в собі.

Хай тобі щастить! Славко.