Дуже стислий переказ повісті «Чарівний талісман» Всеволод Нестайко
У мальовничому селі Гарбузяни, що розкинулось на березі річки Голубянка, проживало троє хлопців, з якими сталась дивна пригода. Одного з них звали Сашко на прізвисько Марусик. Його він отримав тому, що в дитинстві мати кутала його в хустинку, а батько жартома сказав, що він схожий на дівчинку Марусю. Так і причепилося до нього прізвисько – Марусик.
Другого хлопчика теж звали Сашко, а прізвисько він мав – Циган, бо був смаглявий і чорнявий. На диво, і третього хлопчика звали Сашко. Друзі дали йому прізвисько Журавель. Він майже на дві голови був вищий од своїх товаришів. У пригоді, що сталася влітку з цими друзями, брав участь ще пес Сашка Цигана Бровко. Саме він одного чудового ранку збудив своїм гавкотом свого господаря. Циган прокинувся і, зрозумівши, що далі сну не буде, вирішив відправитись з друзями по гриби. Розбудив спершу Марусика, а потім і Журавля. Друзі вирушили в ліс і взяли з собою Бровка.
По дорозі Журавель розповідав товаришам про свій сон, у якому вони разом катались на “Москвичі”. На березі лісового озера, про яке подейкували, що в ньому живе нечиста сила, побачили незнайомця.
Хлопці здивувалися, коли Бровко, який завжди вороже ставився до незнайомих людей, чомусь став до цього чоловіка лащитися. Цей чоловік назвався чарівником і дав хлопцям чарівний талісман – жаб’ячу лапку, запевняючи, що вона виконає одне будь-яке їхнє бажання. Лапку взяв Сашко Циган.
Друзі не повірили незнайомцю і пішли собі далі в ліс по гриби. Але безтурботний настрій у них пропав, у думки заповзла якась неясна тривога. Вирішили повернутися до озера і підглянути за незнайомцем, але його там вже не було. Здивовані пригодою хлопці пішли додому.
Надвечір того самого дня збентежений Сашко Циган прийшов до Журавля і розповів, що заради розваги загадав жаб’ячій лапці своє бажання – мати машину “Москвич”. Трохи згодом прийшов поштар і приніс газету, у якій були надруковані результати лотереї.
Циган вирішив перевірити лотерейний білет, який не так давно дали їм на здачу у крамниці, і зрадів – він виграв машину «Запорожець»! Друзі розповіли про цю несподівану новину Марусику, і той теж був радісно здивований. Тут повернулись з роботи батьки. Коли хлопці розповіли їм про виграш, вони теж спочатку не повірили, що таке могло статися.
Скоро про подію знало все село. Накрили столи і почали святкувати. Вранці батько Марусика Семен Семенович збудив сина і почав допитуватися, хто з хлопців скільки грошей дав, коли вони в складчину купували цукерки, а на здачу отримали лотерейний білет. Виявилось, що Марусик дав тоді два карбованці, Циган – карбованець з копійками, а Журавель усього сорок копійок. Марусик не второпав, до чого це його батько розпитував, і знову заснув.
Того ж дня ввечері Семен Семенович прийшов до Павла Максимовича, батька Сашка Цигана, з наміром забрати білет і вранці одвезти його в банк. Але Павло Максимович на цю пропозицію не погодився, відповів, що сам це може зробити. Чоловіки почали сваритися.
Семен Семенович згадав і про внесок сина – два карбованці, і про багато чого іншого. Хлопці чули усю цю сварку, і їм було дуже ніяково за своїх батьків. Похнюпившись, вони розійшлись по домівках. Вдома спробували дорікнути батькам, але Семен Семенович нагримав на Марусика, а Сашко Циган взагалі посварився зі своїм татом.
Уранці Сашко Циган прокинувся в поганому настрої і вирішив провчити батьків. Нічого кращого не придумав, як втекти з дому. Марусик підтримав цю ідею. Хлопці вирішили сховатися в курені, що його колись знайшли в гущавині лісу, коли ходили по гриби. Розповіли про це Журавлю. Той пообіцяв приносити друзям у схованку харчі.
Настав вечір. Журавель пішов додому, а Марусик і Сашко Циган лишились ночувати в курені. Довго не могли заснути, бо було лячно. Аж раптом Циган побачив, що до куреня зазирає той самий незнайомець, що дав їм жаб’ячу лапку. Хлопець трохи злякався і подумки відмовився від свого бажання мати «Москвича». Прокинувшись вранці, він вже не знав, чи насправді приходив до них незнайомець, чи це лише йому наснилось. Циган передав талісман Марусику.
Прийшов Журавель і сказав, що батьки збираються звернутися в міліцію із заявою про зникнення хлопців. Друзі зрозуміли, що треба повертатися додому. Батьки, побачивши синів, дуже зраділи і зовсім їх не сварили.
А ввечері листоноша приніс звістку – в учорашній газеті допущена помилка. Коли друкували лотерейну таблицю, переплутали цифри того самого білета, який нібито виграв «Запорожця». Листоноша здивувався, що і дорослі, і діти, почувши цю новину, не засмутились, а навпаки, почали весело реготати. Батьки хлопців вже помирились і гучно, з піснями відсвяткували цю подію.
Пройшло декілька днів. Про жаб’ячу лапку ніхто не згадував. Але одного ранку в село заїхала машина з кіногрупою. Вони шукали мальовничу місцевість для зйомок свого фільму і хлопчика на роль головного героя в ньому. Побачили Марусика, що стояв з Журавлем біля тину, і сказали, що нього той самий типаж, який треба. І запропонували йому взяти участь у зйомках. Сказали це і поїхали. Марусик отетерів – бо саме сьогодні він загадав жаб’ячий лапці своє бажання стати кіноартистом.
Коли до ошелешених хлопців підійшов Сашко Циган, Журавель розповів йому про те, що сталось. Циган помовчав, а потім запитав, чому хлопці нічого не сказали знімальній групі про місцеву знаменитість – Гришу Пасічного. Адже саме він мав артистичний талант, як-то кажуть, «від Бога» і завжди був активним учасником художньої самодіяльності на всіх сільських святах. Марусик несподівано розсердився і сказав, що Циган просто заздрить йому. Хлопці посварились і розійшлись у різні боки, а Журавель не знав, за ким з них бігти і як їх помирити.
Пройшло декілька днів. Марусик і Циган уникали один одного і потай мучились від цього. Одного ранку Марусик наважився підійти до Гриші Пасічного й розповів йому про кіногрупу. Побачивши, як загорілися очі у Гриші, пообіцяв, що коли кіношники знову приїдуть, він обов’язково розповість їм про нього.
Після розмови з Гришею Марусик відчув полегшення – ніби щось тяжке впало з душі. Зустрівши Журавля, віддав йому жаб’ячу лапку. Той не хотів брати, але Марусик умовив.
Літо майже закінчилось, а спека не спадала. Хлопці разом пішли купатися на річку, хоч Марусик і Циган майже не розмовляли один з одним, а Журавель метався між ними, намагаючись якось цьому зарадити.
Коли хлопці плавали на глибині, Журавля схопив корч, і він почав тонути. Марусик першим прийшов йому на допомогу, але Журавель схопив його за руки і потягнув за собою на дно. І тут рятувати обох кинувся Циган. На березі, коли всі прийшли до тями, друзі помирилися.
Поверталися додому веселі. Марусик запитав Журавля, чи загадав він щось жаб’ячій лапці. На що хлопець, посміхнувшись, відповів – все, що він бажав, вже справдилось. Хлопці перезирнулися і… враз зрозуміли, що саме побажав Журавель. Через те побажання вони і йдуть зараз разом, і сміються, і радіють, і… Хоча і без усякого талісмана вони б, звичайно, помирилися. Але… І тут де не взявся Бровко. Кинувся до хлопців, метляючи хвостом і припадаючи до землі, наче хотів сказати: «Ех, який же я радий, що все гаразд, що ви помирилися! Який же я радий! І як же я вас, хлопці, люблю!»