„Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах...”,  - сказав в одному своєму інтерв’ю Григір Тютюнник.

В які обставини не потрапляли герої письменника, вони ніколи не перестають бути людьми, не гублять на дорогах випробувань доброти, несуть її невичахне тепло в своїх душах і прагнуть зігріти ним інших. Тільки смерть завадила Климкові сповнити до кінця свій благородний людський обов’язок, він загинув, несучи невмирущу естафету доброти.

Не тільки Климко виявляв таки риси, а також дідусь Гарєєв, Зульфат, солдат-чех, безногий швець, тітонька Марина – постають як самодостатні народні типи передусім завдяки своїй небайдужості до чужої біди. Як і Климкові, їм властиве те розуміння моральності, добра, що його народ формував віками.